Тарифікація вуглецю як інструмент порятунку планети від зміни клімату

Цього вересня в Нью-Йорку відбулась Генеральна Асамблея ООН за участі світових лідерів. Однією з основних тем Асамблеї була зміна клімату, що не дивно адже часу на вирішення кліматичних питань з кожним днем все менше і скоро його не залишиться зовсім. Паризька угода 2015 року - це наймасштабніша політична згода, якої світ коли-небудь досягав, але без спільних дій - це лише слова.

Зрозуміло, що уряди країн повинні виступати у роді очільників встановлення сприятливих для клімату політик, але вони не можуть вирішувати питання зміни клімату самостійно. Бізнес має інноваційні та оперативні компетенції для того, аби перехід до низьковуглецевої та стійкої до клімату економіки був швидшим. Вже зараз багато компаній демонструють, що досягнення нульових викидів до 2050 року та утримання глобального потепління у межах 1,5 ° C є необхідними та досяжними цілями.

Хоча зміни клімату представляють чи не найбільшу і найскладнішу економічну можливість після промислової революції, адже здійснення переходу потребує багато інвестицій. Більша частина цієї суми (до 80%) очікується від приватного сектору. Тому надзвичайно важливо розблокувати фінансові внески інвесторів та бізнесу.

Як вирішити проблему? Встановити тарифікацію вуглецю. Проведено багато досліджень, які дозволяють припустити, що це, безумовно, найкращий інструмент, який спонукає інвесторів та компанії діяти швидше, особливо в поєднанні з іншими програмами підтримки.

Два роки тому Комісія високого рівня з тарифікації вуглецю під головуванням Джозефа Стігліца та Ніколаса Стерна запропонувала, щоб ціна на вуглець становила від 40 до 80 доларів за тонну до 2020 року та 50 - 100 доларів до 2030 року для досягнення мети Паризької угоди. В результаті опитування 80 керівників Світового економічного форуму теорія отримала практичне підтвердження: ціна щонайменше 30 доларів за тонну необхідна для впливу на скорочення викидів та інвестицій для швидкої декарбонізації.

Ціни на СО2 показують динамічний ріст, але ми все ще далекі від досягнення цілей Паризької угоди. Сьогодні в 46 національних та в 28 субнаціональних юрисдикціях існують системи тарифікації, які охоплюють понад 20% річних викидів парникових газів. До них належать Європа, Канада, Каліфорнія та штат Вашингтон, Мексика, Перу, Колумбія, Чилі, Китай та Сінгапур.

Після Паризької угоди ціна на вуглець в Європі зросла на 350% до 27 євро за тонну еквіваленту CO2, тим більше, зараз цілком зрозуміло, що істотна ціна вуглецю не зашкодить конкурентоспроможності.

Тижневий звіт Комісії високого рівня з питань тарифікації та конкурентоспроможності вуглецю показує, що для компаній додаткові видатки, які створює тарифікація вуглецю, є невеликими у порівнянні з іншими факторами, що впливають на конкурентоспроможність компанії. До таких факторів відносяться різниці ставок корпоративного податку, контроль заробітної плати, законодавство, наявність робочої сили, інфраструктура, курси валют та ціни на товари.

Звіт також демонструє, що політика може бути розроблена для стимулювання скорочення викидів, надаючи підтримку галузям чи регіонам, які зазнали впливу від викидів. Іншими словами: втраті конкурентоспроможності та загрозі викидів вуглецю можна запобігти без негативного впливу на економічну активність та зайнятість - якщо паралельно реалізовувати правильні політичні заходи. Ці заходи можуть включати тимчасові або часткові винятки для певних конкретних галузей промисловості або регіонів, що сильно конкурують у глобальному масштабі.

Справедлива ціна

Для того аби умови були однаковими для всіх гравців звіт рекомендує розробникам політик та програм у всьому світі рухатися швидше до впровадження справедливої ціни вуглецю відповідно до рекомендацій Стерна-Стігліца.

«У DSM кілька років тому ми застосували глобальну внутрішню ціну вуглецю в розмірі 50 євро за тонну CO2, щоб прискорити наші зусилля щодо скорочення викидів, а також для того, щоб наша компанія була готова до майбутніх норм. Компаніям, які ще не прийняли внутрішню ціну, щоб підготуватися до зовнішньої ціни на викиди вуглецю, незабаром доведеться це зробити, оскільки інвестори вимагають все більше і більше розуміння ризиків порушення клімату - і фінансових можливостей вжити заходів щодо зміни клімату.

Вкладаючи викиди у наші фінансові системи та вкладаючи цю важливу ціну на вуглець, ми можемо розблокувати трильйони доларів кліматичних фінансів у компаній та інвесторів у приватному секторі. Це важливий крок до використання та оптимізації фінансових коштів, інноваційної сили та дій бізнесу, коли справа стосується фінансування переходу до низьковуглецевого майбутнього».